Це фахівець духовно орієнтованого напряму «Фрактальна терапія», що розглядає людину з погляду чотирьох складових: біологічної, психологічної, соціальної та духовної, серед яких духовна складова вважається головною й що об'єднує усі інші.

Психотерапія як процес здійснюється шляхом інтелектуальної та емоційної складової людини. Це – робота та активності, які є результатом значного навантаження та консолідації психічних зусиль. Психічний та енергетичний ресурс, задіяний у терапії, повністю залежить від загального стану організму, який, своєю чергою, можна підтримувати за допомогою східних фізичних, медитативних та духовних практик. У такий спосіб і відбувається синтез східного та західного векторів.

Під час роботи за матеріалами Курсу відбувається актуалізація та становлення усіх без винятку вмінь та навичок особистості – від самоаналізу та критичного мислення до здатності розуміти навколишній світ і своє оточення у його трьох рівнях мотивації: актуальному, глибокому та глибинному. Адже, саме взаємодія цих трьох смислових рівнів відображує найбільш глибокі внутрішні конфлікти особистості, розв’язання яких дозволяє зрозуміти себе, побачити внутрішні перепони та м’яко та гармонійно вирішити їх. До переліку формування конкретних професійних навичок можна зарахувати: емпатія, аналітичне мислення, толерантність, уважність, спостережливість, резильєнтність, хороша пам’ять, глибоке розуміння процесу взаємодії з клієнтом, пунктуальність, спостережливість тощо.

Практично, з усіма аудиторіями, в яких здійснюється процес терапевтичного супроводу та консультування: сімейні пари та розширені сім'ї, професійні колективи, волонтери, парамедики, військовослужбовці та їх сім'ї, внутрішньо переміщені особи, наймані працівники тощо.

Компетенції, яких набуває фрактальний терапевт, в крайній нашій країні вже зараз, на етапі військового стану, в якому населення переживає ряд фізичних, психічних та емоційних викликів: руйнація усталеного способу життя, втрати життя, рідних та близьких, збільшення шлюбних розлучень, підрив устій. інституту сім'ї, втрата змісту представлення та знесення на етапі планування майбутнього, знаходження свого місця в житті та соціумі тощо.