30 березня 2024

ПАНІЧНІ АТАКИ ТА ФОРМИ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Write your awesome label here.


Панічна атака - це несподівана поява сильного почуття страху та занепокоєння. Людина відчуває тривожність, але не може чітко пояснити її причину. Щоб зрозуміти як подолати їх, необхідно зрозуміти причини панічних атак. 


Ось деякі можливі причини панічних атак:

  • Генетична схильність, як причина панічних атак. Якщо у вашої родини є історія панічних розладів, це може збільшити ваш ризик виникнення подібних проблем.
  • Нейрохімічний дисбаланс. Зміни в рівнях нейротрансмітерів, таких як серотонін та норадреналін, можуть впливати на емоційний стан і викликати панічні атаки.
  • Психологічні фактори. Сильний стрес, травматичні події або тривала емоційна напруга можуть сприяти виникненню панічних атак.
  • Біологічні фактори. Деякі медичні стани, такі як гіпотиреоз, гіпертиреоз або проблеми з серцем, можуть викликати симптоми, схожі на панічні атаки.
  • Травми чи стресори. Травматичні події, такі як аварія, втрата близької людини чи інші негативні життєві обставини можуть сприяти розвитку панічних розладів.
  • Психічні фактори. Низька самооцінка, перфекціонізм, схильність до негативного мислення та інші психічні аспекти можуть впливати на виникнення панічних атак.
  • Конкретні ситуації чи місця. Деякі люди можуть відчувати напади панічних атак в певних ситуаціях чи місцях, таких як тунелі, ліфти або в умовах великого скупчення людей.
Важливо враховувати, що панічні атаки можуть бути результатом взаємодії декількох факторів і вони можуть виявлятися індивідуально для кожної особи. Якщо ви часто стикаєтеся з панічними атаками, рекомендується звернутися до фахівця для оцінки, вияснення причини панічних атак та отримання допомоги.
Психічні атаки є загальним терміном, який включає різні види інтенсивних епізодів тривоги або страху, тоді як панічні атаки є конкретним типом психічної атаки, що характеризується раптовим і сильним відчуттям тривоги та страху, часто без видимої причини.

Генетична схильність

Генетична схильність до панічних атак є складним питанням, і хоча деякі дослідження надають певні вказівки, механізми цього явища ще не повністю розкриті. Нижче представлено деякі аспекти, які вивчаються у зв'язку з генетичною схильністю до панічних атак:
  • Спільна спадковість з іншими розладами. Деякі дослідження вказують на те, що генетична схильність до панічних атак може бути пов'язана з іншими розладами, такими як генералізований тривожний розлад або депресія. Це свідчить про те, що спільні генетичні фактори можуть грати роль у розвитку цих психічних станів.
  • Дослідження родин з психічними розладами. Деякі дослідження включають аналіз генетичної інформації учасників з родинами, де є випадки панічних атак. Спостереження за тим, як ці розлади передаються в родинах, може вказати на наявність генетичної схильності.
  • Дослідження близнюків. Дослідження близнюків також слугує джерелом інформації щодо генетичного впливу на панічні атаки. Якщо один із близнюків має панічний розлад, ймовірність його виникнення в іншого близнюка збільшується, особливо у випадку однояйцевих близнюків.
  • Дослідження генів та нейротрансмітерів. Деякі гени та нейротрансмітери також були вивчені з точки зору їх ролі у розвитку панічних атак. Зокрема, гени, пов'язані з обробкою стресу та роботою нейротрансмітерів, таких як серотонін і гамма-амінобутерова кислота (GABA), можуть впливати на виникнення панічних атак.
Хоча є певні вказівки на користь генетичного впливу, важливо підкреслити, що навіть при наявності генетичної схильності до панічних атак інші фактори, такі як середовище та стрес, можуть грати важливу роль у їх розвитку. Генетична схильність не означає необхідність виникнення панічних атак, а лише підвищує їх ризик.
Нейрохімічний дисбаланс відіграє значущу роль у виникненні панічних атак. Цей дисбаланс включає зміни в рівнях та функціях нейротрансмітерів – хімічних речовинах, які передають сигнали між нейронами у мозку. 
  • Серотонін – є нейротрансмітером, що впливає на настрій, сон та інші функції. Зниження рівня серотоніну пов'язують із розвитком психічних розладів, включаючи панічні атаки. Серотонін регулює стан емоційної стійкості, дефіцит цього нейротрансмітера може сприяти виникненню симптомів панічного розладу.
  • Норадреналін (норепінепрін) – відповідає за реакцію на стрес і підвищення активності нервово-ендокринної системи. Високі рівні норадреналіну можуть викликати збільшену вразливість до стресу і призводити до панічних атак.
  • Гамма-амінобутерова кислота (GABA) – є інгібіторним нейротрансмітером, який зменшує активність нейронів. Дисбаланс GABA може впливати на гамма-амінобутерову систему, що призводить до збільшеної екситабельності нейронів та підвищеної схильності до панічних атак.
  •  Глютамат – є екситаторним нейротрансмітером, який активує нейрони в мозку. Збільшена активність глютамату може викликати гіперекситабельність нейронів, що, своєю чергою, пов'язують з симптомами панічних атак.
  • Допамін – взаємодіє з іншими нейротрансмітерами та відіграє роль у регуляції настрою та винагородження. Високі рівні допаміну можуть впливати на емоційну стійкість та сприяти панічним атакам.
Важливо зауважити, що дисбаланс між екситаторними та інгібіторними системами нейротрансмітерів може призвести до порушень у роботі мозку, сприяючи виникненню панічних атак. Важливо враховувати, що ці механізми є взаємодіючими, і дослідження в цьому напрямку продовжується для кращого розуміння точних механізмів виникнення панічних атак та розвитку ефективних методів лікування панічних атак.
Психологічні фактори можуть включати емоційний стан, стійкість до стресу, когнітивні та поведінкові аспекти, а також:
  • Стрес і травма – можуть викликати панічні атаки. Дослідження свідчать, що особи, які були піддані травматичним впливам або пережили серйозний стрес, мають підвищений ризик розвитку панічних атак.
  • Когнітивні фактори – негативні когнітивні упередження та стилі мислення можуть грати роль у виникненні панічних атак. Наприклад, перфекціонізм, схильність до негативного мислення та інтенсивний страх втрати контролю можуть сприяти панічним атакам.
  • Стан тривоги. Високий рівень загальної тривоги може бути фактором ризику для розвитку панічних атак. Тривожність може викликати гіперактивність нейронів та збільшити схильність до стресових реакцій.
  • Очікування страхів. Механізм очікування страхів, вивчений науковцями, показує, що страх перед можливою панічною атакою може сам по собі викликати панічний відгук. Очікування негативних подій може збільшити ризик виникнення симптомів панічних атак.
  • Фобії й унікальні страхи. Існують взаємозв'язки між фобіями та панічними атаками. Особи з певними фобіями, такими як агорафобія (страх відкритих просторів) або соціальна фобія можуть мати підвищений ризик розвитку панічних атак у відповідних ситуаціях.
  • Самооцінка та самоприйняття. Негативне ставлення до себе, низька самооцінка та низьке самоприйняття можуть підвищити ризик виникнення панічних атак. Особи, які відчувають себе безсилими або неприйнятними, можуть бути більш схильними до стресових реакцій.
Ці психологічні фактори часто взаємодіють, їх вплив на виникнення панічних атак складається з інтеракцій між генетикою, середовищем та іншими факторами. Для більш детального розуміння цієї складної взаємодії та як зупинити панічні атаки вчені продовжують вивчати різні аспекти психологічних та нейробіологічних факторів, які визначають розвиток панічних атак.
Вивчення впливу біологічних факторів на панічні атаки є складною та багатогранною задачею, оскільки панічні розлади мають комплексну природу, що включає психічні, емоційні та фізіологічні аспекти. Наукові дослідження в цій області постійно розвиваються, і деякі з основних біологічних факторів, які впливають на панічні атаки, включають:
  • Гіперактивність амігдалоїдного ядра. Амігдалоїдне ядро є частиною мозку, яка відповідає за обробку емоцій. Дослідження показують, що гіперактивність цієї структури може призводити до надмірної відповіді на страхові подразники та, в кінцевому підсумку, сприяти розвитку панічних атак.
  • Збудливість нейронних мереж. Збудливість центральної нервової системи та нейронних мереж може бути зміщена в бік підвищеної реакції на стрес та загрози. Це може впливати на формування панічних атак та підтримувати їх розвиток.
  • Ендокринні зміни. Зміни в роботі ендокринної системи, зокрема гормонів стресу, таких як кортизол та адреналін, можуть грати ключову роль у виникненні панічних атак.
  • Соматичні стани. Фізичні захворювання та соматичні стани, такі як захворювання серця, гіпертиреоз, гіпоглікемія, можуть сприяти виникненню симптомів, які можуть сплутатися з панічними атаками.
Важливо зауважити, що ці фактори взаємодіють між собою, і розуміння їхнього комплексного впливу може допомогти в розробці ефективних стратегій лікування та профілактики панічних атак. 
Вивчення впливу травм і стресорів на формування панічних атак включає аналіз психологічних, фізіологічних та нейробіологічних механізмів, які можуть сприяти розвитку цих розладів.
  • Зміни в гіпоталамус-гіпофіз-наднирковій системі (ГГНС). Стрес та травми можуть активувати ГГНС, в результаті чого виробляються гормони стресу, такі як кортизол та адреналін. Висока концентрація цих гормонів може впливати на функціонування мозку та нервової системи, сприяючи розвитку панічних атак.
  • Збільшена активність амігдалоїдного комплексу. Травматичні події та стрес можуть збільшити активність амігдалоїдного комплексу в мозку, що відповідає за обробку емоцій. Це може призводити до підвищеної чутливості, потенційно загрозливих ситуацій та сприяти виникненню панічних атак.
  • Модифікація системи стресової реакції. Постійний стрес може призводити до змін у системі стресової реакції, включаючи високий рівень вироблення кортизолу. Це може впливати на функціонування гіпокампу та переднього коркового відділу мозку, збільшуючи ризик розвитку панічних атак.
  • Зміни в роботі серотонінергічної системи. Стрес та травми можуть впливати на рівні серотоніну в мозку. Недостатність цього нейротрансмітера пов'язана зі збільшеним ризиком панічних атак, оскільки серотонін відіграє важливу роль у регулюванні настрою та стресової відповіді.
  • Травматичні враження та формування панічних переконань. Особистий травматичний досвід може призвести до формування панічних переконань та асоціацій, які активуються у стресових ситуаціях, сприяючи виникненню панічних атак.
  • Порушення функції гіпокампу. Гіпокамп відіграє важливу роль у регулюванні стресу та формуванні пам'яті. Травматичні події можуть впливати на функцію гіпокампу, що призводить до порушень у реакції на стрес та підвищує схильність до панічних атак.
Розуміння цих біологічних механізмів є важливим для розробки ефективних стратегій лікування та попередження панічних атак в умовах стресу та травм. Терапія, що базується на цих наукових відкриттях, може включати фармакотерапію, психотерапію та стратегії зменшення стресу.
Вивчення впливу травм і стресорів на формування панічних атак включає аналіз різноманітних аспектів, зокрема психологічні, фізіологічні та нейробіологічні механізми:
  • Вплив стресу на нейротрансмітери. Стрес може впливати на рівні нейротрансмітерів, зокрема серотоніну та гамма-амінобутерової кислоти (GABA), які відіграють важливу роль у регулюванні настрою та відповіді на стрес. Зміни у балансі цих нейротрансмітерів можуть бути пов'язані з розвитком панічних атак.
  • Взаємодія зі стресовою реакцією. Стрес впливає на активність гіпоталамусу, гіпофіза та надниркових залоз (ГГНС), що призводить до вироблення гормонів стресу, таких як кортизол. Підвищений рівень кортизолу може впливати на різні системи організму, включаючи нервову та імунну системи.
  • Зміни у функції амігдалоїдного комплексу. Амігдалоїдний комплекс, який відповідає за обробку емоцій та визначення небезпеки, може бути модифікований внаслідок стресових подій. Збільшена активність амігдалоїду може зробити організм більш вразливим до стресорів та сприяти панічним атакам.
  • Взаємодія з системою серцево-судинної реакції. Стрес може викликати інтенсивну реакцію серцево-судинної системи, включаючи підвищення артеріального тиску та швидкості пульсу. Ці фізіологічні зміни можуть викликати симптоми, схожі на панічні атаки.
  • Роль травматичного досвіду. Травматичні події, особливо в ранньому дитинстві, можуть впливати на розвиток стресової вразливості та стати фактором ризику для панічних атак у подальшому житті. Травматичний досвід може також впливати на формування психологічних механізмів захисту та копінг-стратегій.
  • Модифікація психічних структур. Стрес та травматичний досвід можуть призводити до змін у психічних структурах, таких як когнітивні схеми та переконання. Сформовані негативні уявлення про себе, світ та майбутнє можуть підтримувати виникнення панічних атак.
Стресори та травматичні події можуть впливати на біологічні, психологічні та соціальні аспекти людини, що, у свою чергу, може призводити до розвитку панічних атак. Цей комплексний підхід до вивчення механізмів формування панічних атак допомагає розробляти більш ефективні методи лікування та попередження цих розладів.
Вивчення впливу психічних факторів на формування панічних атак включає дослідження різних аспектів психічного здоров'я, когнітивних процесів та взаємодії між емоціями та поведінкою:
  • Когнітивні аспекти. Когнітивні теорії панічного розладу вказують на роль специфічних когнітивних викликів, таких як неправильна оцінка загрози та схильність до переоцінки симптомів. Аарон Бек та інші психотерапевти розвинули модель панічного розладу, де негативні когнітивні схеми можуть викликати панічні атаки та підтримувати їх.
  • Модель подвійної вразливості (Dual Vulnerability Model). Ця модель вказує на існування двох основних видів вразливості: біологічної (генетична схильність) та психосоціальної (стрес, травматичний досвід). Психосоціальна вразливість може включати в себе психічні фактори, такі як стиль мислення, та взаємодію з травмуючими подіями.
  • Теорія нестабільності автономної нервової системи. Згідно з цією теорією, особи з панічним розладом можуть мати підвищену вразливість автономної нервової системи, що реагує на стрес більш інтенсивно. Це може призводити до фізіологічних реакцій, характерних для панічних атак.
  • Теорія вивченої безпеки. За цією теорією панічні атаки можуть виникати внаслідок навчання асоціацій між конкретними ситуаціями та виникненням паніки. Негативний досвід може призвести до утворення патологічних асоціацій та викликати атаки в подібних ситуаціях.
  • Емоційна регуляція. Знижена ефективність стресової та емоційної регуляції може бути пов'язана з розвитком панічних атак. Особи, які мають обмежені стратегії копінгу зі стресом та низьку емоційну стійкість, можуть бути більш схильні до панічних розладів.
  • Модель панічних переконань. Згідно з цією моделлю, існує роль переконань, пов'язаних зі значенням інтерпретації фізичних симптомів. Якщо особа вважає, що фізичні симптоми (наприклад, підвищення пульсу чи відчуття запаморочення) свідчать про небезпеку, це може сприяти формуванню та підтримці панічних атак.
Розуміння впливу психічних факторів на формування панічних атак є важливим для розробки ефективних психотерапевтичних та фармакологічних стратегій лікування. Ці моделі та теорії служать основою для розвитку індивідуалізованих методів втручання та підтримки пацієнтів із панічним розладом.
Вивчення впливу конкретних ситуацій і місць на формування панічних атак включає аналіз факторів, які можуть викликати або сприяти виникненню цих атак у конкретних умовах:
  • Стресові асоціації. Конкретні ситуації чи місця можуть стати стресовими асоціаціями для людини через травматичний досвід, який траплявся в цих контекстах. Наприклад, якщо особа пережила панічну атаку в певному місці, це місце може стати сильним стресором та викликати панічні атаки надалі.
  • Модель умовності. Термін «умовність» вказує на процес формування асоціацій між певною ситуацією і виникненням панічних атак. Умовність може бути результатом негативного досвіду, коли фізичні або емоційні симптоми пов'язуються з конкретною обстановкою.
  • Страх перед стимулами. Конкретні ситуації чи місця можуть викликати страх через асоціації з певними подіями або власними переконаннями. Наприклад, особа з панічним розладом може боятися великих навісів або тісних просторів через страх втрати контролю або побоювання виникнення панічних симптомів.
  • Модель контексту. Згідно з цією моделлю, певний контекст або ситуація може стати сигналом для мозку активувати панічні механізми. Це може бути пов'язано з певними властивостями оточення, освітлення, звуків або ароматів, які стають тригерами для панічних атак.
  • Вивчена безпека. Особливості місця чи ситуації, де раніше вже відбувалися панічні атаки без серйозних негативних наслідків, можуть сприяти виникненню умовності. Людина може усвідомити, що в конкретному середовищі атаки не становлять реальної загрози для життя.
  • Місцеві фактори стресу. Окремі ситуації можуть бути важливими лише через деякі місцеві фактори стресу, такі як переповненість, висока температура, шум чи особливості освітлення, які можуть впливати на стан людини та стати провокаторами для панічних атак.
Наукові дослідження в галузі психології та психіатрії продовжують розкривати складні механізми виникнення та підтримки панічних атак у конкретних ситуаціях. Враховуючи ці фактори, індивідуальний підхід та психотерапевтичні стратегії можуть бути розроблені для кращого розуміння як зупинити панічні атаки, управляти ними та лікувати.
Подолання панічних атак може вимагати комплексного підходу, який включає психотерапію, фармакотерапію та самостійні стратегії. Нижче наведено детальний підхід, зорієнтований на наукові підстави:

Професійна психотерапія

  • Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Цей тип терапії спрямований на ідентифікацію та зміну негативних когнітивних патернів та поведінкових стратегій, пов'язаних з панічним розладом.
  • Експозиційна терапія. Спрямована на ефективне пристосування до стресових ситуацій та місць, викликаючи атаки, через поетапне підношення рівня експозиції.
  • Фрактальна терапія. Спрямована на отримання психоемоційного ресурсу, який було втрачено під час формування стресової реакції на панічні атаки, а також поетапну обробку травматичних спогадів, емоційних переживань та фізичних відчуттів.

Фармакотерапія

  • Анксіолітики та антидепресанти. Ліки такі як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (SSRI) або бензодіазепіни можуть бути призначені для зменшення симптомів та управління стресом.
  • Бета-блокатори. Можуть бути використані для зменшення фізіологічних симптомів, таких як підвищення пульсу та тривожність.

Автентичність та працездатність

  • Психіатрична оцінка. Важливо звернутися до кваліфікованого психіатра або психотерапевта для компетентної оцінки та визначення найбільш ефективного лікування.

  • Вибір індивідуального підходу. Різні люди реагують по-різному на терапію, тому важливо вибрати підхід, який відповідає індивідуальним потребам та характеристикам.

Розвиток самопізнання та регулювання

  • Відслідковування атак. Ведення щоденника атак може допомогти виявити спільні чинники, що викликають атаки, та розвивати стратегії подолання.
  • Релаксаційні техніки. Вивчення технік релаксації, таких як глибоке дихання, йога чи медитація може допомогти знизити рівень стресу та тривожності.

Поступова експозиція

  • Етапна експозиція. Поступове відчуття себе в стресових ситуаціях може допомогти знизити тривожність і підготувати до успішного подолання панічних атак.

Спільна підтримка

  • Групова терапія. Участь у груповій терапії з іншими людьми, які мають схожі проблеми, може стати важливою джерелом підтримки та взаєморозуміння.

Інтернет-терапія та мобільні додатки

  • Онлайн ресурси. Використання інтернет-терапії, наприклад, на нашій Платформі Sunshine At Home та спеціалізованих мобільних додатків може допомогти отримати додаткову підтримку та навчити технік копінгу.
Загальною метою є поєднання психотерапії та, за необхідності, фармакотерапії, які адаптовані до індивідуальних потреб і характеристик кожної особи. Важливо звертатися за допомогою до кваліфікованих фахівців та вдосконалювати стратегії самостійного управління для виявлення причини панічної атаки, її подолання та забезпечення тривалого покращення психічного стану. Для того, щоб дізнатися як швидко подолати панічні атаки долучайтеся до наших курсів.

Психічна атака: Що це таке?

Психічна атака – це стан раптового сильного занепокоєння і страху, що супроводжується фізичними симптомами, такими як серцебиття, тремтіння, потіння та відчуття задухи. Цей стан може виникати як реакція на стресові ситуації або без видимої причини.

Прояви панічних атак

 • Серцебиття
 • Тремтіння або трясіння
 • Відчуття задухи або нестачі повітря
 • Нудота або розлад шлунка
 • Запаморочення або слабкість
 • Відчуття нереальності або відчуженості

Автор статті

Колесніченко Максим Валентинович

  • Практикуючий індивідуальний сімейний та груповий терапевт.
  • Спеціалізуюся на системній сімейній терапії та фрактальній терапії.
  • Психолог, який працює з військовими.