Підтримка людини у стані горя та переживання втрати

Як допомогти людині пережити втрату?

• Прийміть факт втрати. Дозвольте собі усвідомити, що близької вам людини більше немає поруч. Це стадія може бути вкрай болючою, але якщо не намагатися впоратися з ситуацією, може розвинутися важка депресія. Втрата близької людини викликає біль, смуток, гнів, безпорадність, провину та розпач. Людина переживає не лише втрату відносин, але й зміну способу життя, мислення та ставлення до світу, що може посилюватися почуттям провини. Ви можете докоряти собі за суворість, суперечки через дрібниці, невиконані бажання чи недостатнє задоволення потреб покійного. Перестаньте так думати, оскільки це завадить вам повністю прийняти ситуацію та жити далі. Це важливо для переживання втрати.
  
• Беріть приклад із тих, хто пережив втрату. Їхнє зцілення показує, що і ви зможете витримати цей період. Легше стає серед людей, які також переживають горе, адже вони зрозуміють і підтримають. Життя триває, і його сенс не зникає. Випробовування супроводжуються силою для їх подолання. Дайте собі час на сум, а потім відпустіть його. Не звинувачуйте себе за радість чи усмішку, які б стадії горя ви не проходили, це природний процес. Ваша близька людина хотіла б бачити вас щасливими.
  
• Нагадуйте собі про причини продовжувати жити. займіться важливими справами. Не уникайте спогадів та розмов про близьку людину. Якщо у вашій сім'ї є традиції, пов'язані з тим, хто пішов з життя, продовжуйте їх. Не бійтеся свят, які наближаються, зустрічайте їх із гарними спогадами.

• Не стримуйте емоцій. Емоції можуть проявлятися незалежно від бажання (сльози, затримка дихання, нездатність говорити). Не соромтеся цього. У цей період важливо не лише виплакатися, але й виговоритися, навіть зі сльозами. Не бійтеся обійматися та інколи поплакати разом. Розповідайте людям про своє життя до втрати, навіть якщо вони не знали вашого близького. Навчіться реагувати на емоції інших, які хочуть висловити співчуття – поглядом, словом чи обіймами. Не відштовхуйте тих, хто пропонує підтримку, щоб не залишитися самим у своєму переживанні горя. "Маленькі радощі" – квітка на підвіконні, усмішка дитини чи розквіт бузку – розрадять вашу душу і допоможуть відчувати радості життя. Найважливіше – пережити горе і дозволити дорогій людині стати пам'яттю.
• У шоковому стані будьте пильні з грошима, документами та цінностями. Нехай хтось довірений знає, де вони знаходяться. Не поспішайте викидати чи передавати документи або папірці з помітками. Відкладіть ці справи на декілька днів і поверніться до них з усвідомленням. Будьте уважні до грошей та коштовних речей, оскільки до вашої оселі можуть приходити різні люди.
• Утримуйтесь від керування транспортного засобу, оскільки в шоковому стані адекватне сприйняття ситуації може бути порушене. Якщо у вас є діти або члени сім'ї, які потребують догляду, попросіть допомоги у знайомих чи родичів, щоб хтось допомагав вам певний час.
• Піклуйтесь про себе. У присутності близьких, які також потребують підтримки та втратили рідних, поводьтеся ненав'язливо – вони хочуть бути почутими. Ця підтримка буде дуже важливою. Намагайтеся повноцінно харчуватися та відпочивати, адже недостатнє харчування погіршує фізичний і психологічний стан та здатність правильно оцінювати ситуацію. Відвідайте лікаря, зробіть відпустку, пройдіть медичне обстеження і розкажіть лікарю про пережиту втрату. Не нехтуйте своїм здоров'ям, щоб не заподіяти собі та оточуючим ще більшої шкоди.
• Прийміть факт втрати. Дозвольте собі усвідомити, що близької вам людини більше немає поруч. Це стадія може бути вкрай болючою, але якщо не намагатися впоратися з ситуацією, може розвинутися важка депресія. Втрата близької людини викликає біль, смуток, гнів, безпорадність, провину та розпач. Людина переживає не лише втрату відносин, але й зміну способу життя, мислення та ставлення до світу, що може посилюватися почуттям провини. Ви можете докоряти собі за суворість, суперечки через дрібниці, невиконані бажання чи недостатнє задоволення потреб покійного. Перестаньте так думати, оскільки це завадить вам повністю прийняти ситуацію та жити далі. Це важливо для переживання втрати.
  
• Прийміть факт втрати. Дозвольте собі усвідомити, що близької вам людини більше немає поруч. Це стадія може бути вкрай болючою, але якщо не намагатися впоратися з ситуацією, може розвинутися важка депресія. Втрата близької людини викликає біль, смуток, гнів, безпорадність, провину та розпач. Людина переживає не лише втрату відносин, але й зміну способу життя, мислення та ставлення до світу, що може посилюватися почуттям провини. Ви можете докоряти собі за суворість, суперечки через дрібниці, невиконані бажання чи недостатнє задоволення потреб покійного. Перестаньте так думати, оскільки це завадить вам повністю прийняти ситуацію та жити далі. Це важливо для переживання втрати.
  

• Зверніть увагу на психологічні аспекти свого самопочуття. Відвідайте психолога або запишіться на курси групової терапії. Візит до психолога не повинен бути чимось жахливим або соромом. Навпаки, це важливе і потрібне рішення. Психолог допоможе вам впоратися з багатьма проблемами, і головне, з горем, що пов'язане з втратою рідної людини. Групова терапія має свої переваги: вона дозволяє поділитися переживаннями з людьми, які проходять через подібні труднощі та через такі самі стадії переживання втрати, отримати підтримку та поради від інших, зрозуміти, що ви не самотні у своєму горі, і знайти нові способи справлятися з болем. Спільні обговорення сприяють відчуттю спільності та допомагають відновити емоційний баланс. Згідно з психологією втрати, важливо відчувати підтримку та співчуття інших, оскільки це сприяє подоланню болю та відновленню емоційного балансу.
  
• Утримайтесь від негайних рішень, наприклад, продати будинок або поміняти роботу. Розпочніть нові справи та створіть нові звичаї, пов'язані з минулим, щоб зберегти пам'ять про близьку людину навіть на новому етапі життя. Дозвольте собі гарний настрій, роботу, зустрічі з друзями – жити повноцінно не означає зрадити пам'ять. Хоч може здаватись, що ви ніколи більше не будете щасливими, будьте впевнені – відчуєте радість, яка матиме силу та глибину після одужання.