29 листопада 2022 

Травма свідка війни: як абстрагуватись від новин про війну та зберегти ментальне здоров’я

Write your awesome label here.
Зміст:
  • Як наша свідомість реагує на війну.
  • Як відрізнити психологічно травмовану людину.
  • Як вберегтися від травми свідка.
  • Як спілкуватися зі свідками війни.
Медіаконтент, який висвітлює жахливі події війни через фото, відео, тексти, травмує споживачів цього контенту. Незалежно від місця перебування людини, в самому епіцентрі воєнних дій, за кордоном чи проживання у «спокійних» регіонах України, відбувається психологічна травматизація.
Вона виникає, коли людина не в змозі подолати страх, що виник як реакція на небезпечну ситуацію, ідентифікує себе з постраждалими й довго знаходиться у стресі. Цей стан психологи визначають як травма свідка. Як її уникнути? Чи можливо подолати її самостійно? Чи існують механізми допомоги іншим особам, які отримали травму війни? Всі ці питання розберемо детально.

Як наша свідомість реагує на війну

Рівень стресостійкості в людей відрізняється. Одні легко абстрагуються від приголомшливих новин і перемикаються на буденні ритуали. Хтось ставить себе на місце жертви, й звичний ритм життя порушується настільки, що відновити його вкрай складно. Інколи доводиться звертатись до фахівців, аби вивести людину з безперервного тривожного стану.

Постійне відтворення у свідомості жахіть війни, продемонстрованих в подробицях фізичних і психологічних знущань руйнує психіку. Проявлятись тривожні розлади можуть у вигляді суїцидальних думок, безсоння, депресії, нічних жахіть, панічних атак.

Закритись від подій, не бачити горя, понівечених тіл і будинків — не вихід. Співпереживати й допомагати в біді — це обов’язок кожного громадянина. Саме ці риси ідентифікують нас як людей і націю.

Вберегтися від руйнівної дії стресу часто не можуть навіть люди з сильними нервами, які бачили багато страждань і горя за свій вік. Залишати проблему без розв’язання також не можна, оскільки травма свідка війни нікуди не зникне з припиненням бойових дій і зміною контенту у стрічці новин.

Як відрізнити психологічно травмовану людину?Як відрізнити психологічно травмовану людину?

Війна не залишає байдужим жодного українця, усі ми є свідками. Хтось опосередковано, а хтось — безпосередній очевидець воєнних дій. Коли весь народ чи принаймні його більша частина страждають від потрясінь, виникає колективна травма свідка. Психологи стверджують, що 70% від цієї кількості здатні самотужки впоратися зі згубним впливом війни, проте іншій частині знадобиться кваліфікована допомога.
Першочергово слід перевірити себе на наявність посттравматичної реакції. 

Ознаками травми є:
  • відчуття провини за перебування у безпеці;
  • напади ненависті й злості, які проявляються в руйнуванні речей, битті посуду;
  • раптовий стан порожнечі й непритаманного спокою;
  • моторошні сновидіння чи проживання у снах подій, побачених в новинах;
  • перебування в стані тривоги;
  • поява фобій;
  • розлади харчування;
  • сором, що «у мене життя продовжується, а в когось несправедливо обірвалось чи зруйнувалось»;
  • страх, що власній родині та близьким загрожує аналогічна небезпека;
  • завмирання на кілька днів, небажання обговорювати побачене чи почуте;
  • безпорадність, яку нічим неможливо змінити.
Перелік цих почуттів є звичним для переживання воєнних подій і не одразу вказує на наявність травми.
Якщо ж травматичні дії поступово витісняються з пам’яті, а наслідки потрясінь проявляються в частому плачі, довготривалому смутку, безпричинній тривожності чи головних болях, робимо висновок, що травмі є місце, тому варто звернутись за психологічною допомогою.

Як вберегтися від травми свідка?

Чому воєнні дії настільки травматичні для більшості людей? Тому, що вони порушують психологічну безпеку людини. Виникає безліч почуттів, а можливостей для діяльності й позбавлення від психологічного тиску або немає зовсім, або вони мізерні. В такому випадку знадобляться наступні поради.
  1. Обмежене споживання інформації. Дивитись щогодинні зведення в новинних марафонах шкідливо. Мозок повинен відпочивати від деструктивної інформації. Ранковий і вечірній перегляд новин достатній для обізнаності ситуації в державі.
  2. Самопохвала. Якщо людина переймається долею інших, співпереживає, отже вона справжня, жива, не черства, і за це варто себе похвалити.
  3. Прийняття реальності. Відгороджуватись і вважати, що все завтра минеться, або це все відбувається не зі мною — неправильно. Необхідно усвідомити, що «моєї провини в цьому немає, я не можу брати на себе відповідальність за те, що відбувається».
  4. Не замовчувати. Свідок війни повинен виговоритись, поділитись емоціями з тими, хто поруч. Якщо ділити почуття з близькими складно, можна звернутись до спеціальних служб, які надають психологічну підтримку під час війни. Також не можна знецінювати переживання інших, прагнучи надавати взаємодопомогу.
  5. Перенаправлення емоцій. Контролювати виникнення емоційних сплесків неможливо, але перенаправити їх в інше русло, яке буде контрольованим, цілком можлива. Найкращий варіант — фізичні й дихальні вправи.
  6. Час для відпочинку. Вигорання й тривалі переживання зачіпають всі системи організму. Тому важливо турбуватись про своє тіло. По можливості налагодити режим сну, збалансовано й регулярно харчуватись, щодня прогулюватись чи виконувати якусь роботу на свіжому повітрі за будь-якої погоди.
  7. Допомога іншим. Тривожні почуття, які не вивільняються, ймовірно стануть руйнівними для людини, яка їх переживає. Посильна допомога може знизити відчуття безпорадності, але треба відмежовувати себе від думок і стану тих, на кого спрямована ця допомога, щоби не відбулося остаточне виснаження.

Ще одна порада — не концентруватися лише на власних переживаннях, а з турботою ставитись до близьких. Звичайний дзвінок родичам, сусідам чи знайомим літнім людям може додати їм впевненості в сьогоденні та заспокоїти. Крапля доброти має силу стабілізувати психологічну рівновагу людини.

Як розмовляти зі свідками війни?

В жодному разі не можна настирливо розпитувати людей про пережиті чи побачені жахіття. Єдиний правильний вихід — підтримка й доречне захоплення мужністю, на кшталт:
  • не знаю, як тобі вдається це витримувати;
  • бачу, як усе відгукується у твоєму серці;
  • не можу уявити, наскільки тобі боляче.
Необхідно стати для очевидця війни тим, хто знає, як повернутися до життя. Говорити треба впевнено, спокійним тоном. Далі можна розпитати, що передувало травматичній події. Поділитись власним досвідом боротьби з подібними станами. Спитати, чи потрібна якась допомога та яка саме. Якщо очевидець у ступорі, бажано достукатись до нього, повернувши його у контакт із собою, розмовляти чітко, підсилити голос.

Відсторонитись від війни неможливо, проте дбати про своє ментальне здоров’я варто вже зараз. Самостійно чи з допомогою, але травм треба позбуватись, тому що вони крадуть наше стабільне та впевнене майбутнє.

Автор статті

Колесніченко Максим Валентинович

  • Практикуючий індивідуальний сімейний та груповий терапевт.
  • Спеціалізуюся на системній сімейній терапії та фрактальній терапії.
  • Психолог, який працює з військовими.